Тоді я був народним депутатом України. Від депутатського корпусу ВРУ входив до Конституційної групи, яка напрацьовувала текст.
Після плідної і титанічної роботи з патріотами своєї держави ми виписали цей текст. Підкреслюю – справжніми патріотами.
Згадується з приємністю цей історичний день в сесійній залі– 28 червня 1996 року, коли на табло 315 голосів за – прийнято! Шалені оплески і радість в душі, гордість за те, що Україна матиме свій основний документ.
Це стало найважливішою історичною подією в Україні після проголошення 24 серпня 1991 р. всенародним голосуванням Акта проголошення незалежності України. Таким чином, було завершено процес становлення України як суверенної держави, яка має свій Основний Закон.
Ми мали Конституцію, яка на той час була визнана найдемократичнішою в усьому світі.
А зараз вона знівельована змінами, які вносилися при кожній новій владі і невиконанням держави своїх обов’язків.
Я пишаюся, що мій підпис стоїть саме під тим першим текстом Конституції України.
Сьогодні я би порадив сучасним законотворцям працювати плідно і з патріотизмом в намірах. Я за час 5 каденцій депутатства у ВРУ напрацював 42 закони суто за моєї ініціативи, що ухвалені. Кількома з них я особливо пишаюся, як і розробленням Конституції України.
