«Як тебе не втопити, Києве мій?» — з цього риторичного запитання, за словами Ганни Свириденко, фактично почалося обговорення. Робоча група зібралася, щоб розглянути проблему утримання та обслуговування зливостічних систем на прибудинкових територіях.

  

«Ми маємо сотні кілометрів безбалансових, тобто безгосподарних, мереж — і ніхто не знає, у якому вони стані. Це створює загрозу масштабної катастрофи, подібної до нещодавньої одеської, коли загинуло до десяти людей, а збитки сягнули понад чотириста мільйонів гривень», — наголосила депутатка.

Свириденко зазначила, що локальні «озерця» у дворах чи «венеціанські острови» на Лівобережній і Либідській після кожної зливи — це тривожний сигнал. Проблема, за її словами, комплексна й потребує системного підходу.

Вона окреслила три ключові кроки для її вирішення:

1. Провести інвентаризацію та паспортизацію київських зливостоків, визначити їх технічний стан і необхідні роботи.

2. Встановити балансоутримувача, який буде відповідальний за утримання та обслуговування мереж.

3. Передбачити кошти в міському бюджеті на виконання цих робіт.

«Для цього потрібно готувати відповідне рішення Київради та виносити його на сесію. Лише системний і всеосяжний підхід дасть змогу впоратися з проблемою. Зараз кожен район і служба намагаються розв’язувати питання дощової каналізації у межах своїх можливостей — це дозволяє лише латати дірки, але не ліквідує причину», — підкреслила Ганна Свириденко.

Єдиним дискусійним залишилося питання: хто має відповідати за експлуатацію міжквартальних і прибудинкових мереж — місто чи райони.

«Моя позиція однозначна: такою системою має опікуватися місто. Якщо покласти цей обов’язок на райони, це автоматично збільшить комунальні витрати киян, адже саме вони платитимуть за обслуговування і ремонт зливостоків. Крім того, це потребуватиме окремої техніки, фахівців і дозволів на небезпечні роботи у кожному районі. Загальноміський підхід є оптимальнішим і професійнішим», — пояснила депутатка.

Підсумовуючи, Свириденко зауважила: «Так, це вимагатиме значних бюджетних витрат. Але порятунок потопельників — справа рук самих потопельників. Одеса вже заплатила свою страшну ціну, тож Києву варто вчитися на чужих помилках».