Стосовно мовного закону. Я вважаю, що треба більш чітка й абсолютно зрозуміла позиція держави в захисті своєї мови. А розмови про те, що ми з угорцями домовимося… Про що ми домовимося з угорцями? Невже в них є хоч одна українська школа? Немає, і не буде ніколи, бо так не поважати себе не можна. Закон має чітко сказати: у нас буде отак, а у вас – ви робіть своє.
Якщо проаналізувати, як це зробили, наприклад, чехи або литовці — я в захваті. Он у Литві біля пам’ятників радянської епохи поставили таблички, що нанесена там інформація не зовсім відповідає історичній правді. Чому? Бо свого часу німці, туди повернувшись, звільнили загарбаний раніше Російською імперією народ Прибалтики. Ось як тепер на цю історію дивитися? А в Україні немає цього ставлення…
А чехи навіть словник змінили — багато російських слів замінили на свої власні. Іноді це виглядало смішно, але воно прижилося. Наприклад, російський “клєй” став чеським “ліпідлом”. А в нас такого немає, у нас можна все, що хочеш, говорити, все, що хочеш, робити.