70% наших пенсіонерів отримують пенсію на рівні прожиткового мінімуму. До того ж, фактичний прожитковий мінімум перевищує офіційний у два рази. За межею бідності опинилися мільйони пенсіонерів, для яких вибір між ліками та продуктами харчування – щоденна жорстока реальність. Це в той час, коли понад 30 мільйонів гривень з бюджету пішли на компенсацію проживання народних депутатів, де кожен другий зі списку – офіційний мільйонер. А доля ще кількох мільярдів, які були виділені МОЗу на закупку ліків та вакцин – доволі туманна, тож навіть якщо пенсіонер зібрав кошти на лікування – далеко не факт, що потрібні препарати будуть у наявності.
Щотижня до мене на прийом приходять сотні киян, головне питання у них – як вижити і що далі робити? Наприклад, одній людині, аби не втратити зір, потрібно зробити операцію за 8 тисяч гривень. Колеги, родичі та знайомі назбирали 1 тисячу гривень. Де взяти решту? Так, 300 доларів в Україні для більшості населення – величезна сума, навіть коли мова іде про життєво необхідні операції.
Ми з командою столичної “Батьківщини” допомагаємо, чим можемо. Але очевидно, що без глобальних змін в країні ми будемо йти у зворотній бік від європейських цінностей, у клуб найбідніших країн світу з режимом диктатури та кастового розподілу.