Законопроєкт, який дозволяє відселяти людей з «хрущовок» і зносити аварійний багатоквартирний за умови згоди 75% мешканців, підготовлений Міністерством розвитку громад і територій, порушує конституційні права громадян. Народні депутати, які розробляли ці норми, недостатньо і невсебічно вивчили це питання, розповів колишній міністр з питань ЖКГ України, народний депутат від «Батьківщини» Олексій Кучеренко.

«Проблема комплексна. І пропозиції по її вирішенню в такому вигляді, як зараз пропонують депутати, понизивши бар’єр згоди, – протизаконні та суперечать Конституції. Не можна нічого взяти і позбавити права власності. Було запропоновано переселення – у тому законі, який я ще розробляв у 2005-му році, прийняли його у 2006-му. Закон розроблявся у держкомітеті з питань ЖКГ. Переселення було закладене, і коефіцієнти враховані. Але це все – на добровільних засадах», – каже Кучеренко.

Політик запропонував наповнювати змістом конституційне поняття «суспільні потреби». Виписувати механізм реалізації, за яким, якщо будинок доходитиме до аварійного стану, мешканці будуть зобов’язані продавати житло за певним чином вирахуваною оціночною ринковою вартістю. Або – приймати рішення про переселення. На думку депутата, треба визнати, що аварійні багатоповерхівки – проблема держави, а не власників приватизованого житла. Протилежне визначення затвердили у 2019 році в Міністерстві розвитку громад і територій, коли практично переклали проблему застарілого житлового фонду на людей.

«В 2019 р. впровадили на законодавчому рівні, що держава до цього не має ніякого відношення. Мовляв, це приватна власність мешканців», – сказав він.

Ще однією великою проблемою називає досі не прийнятий Житловий кодекс. Торік президент Зеленський обіцяв, що дав завдання Верховній Раді розробити Житловий кодекс, але його досі немає. На думку експерта, реновація або реконструкція старого житлового фонду, могла би врятувати ситуацію. Але, щоб знайти рішення, треба визнати, що це державна проблема.

«Тому я пропоную міністру: нам треба розробляти державну програму модернізації та реконструкції застарілого житлового фонду. І в її рамках прописувати правове рішення. Я переконаний, що це – через механізм суспільної потреби», – каже Кучеренко.

Якщо будинок доходить до аварійного стану, з’являються підстави, щоб через згадану норму приймати рішення. Інакше, якщо будинок зруйнується, місцевій владі доведеться працювати з наслідками, а також розселяти мешканців. А це – додатковий клопіт та великі витрати.

Окрім того, навіть за умови добровільної згоди на переселення з будинку, на місці якого інвестор готовий будувати, мешканці різних регіонів знаходяться в нерівних умовах. Наприклад, шансів переїхати з аварійного будинку в більш комфортний у киян більше. Бо більше шансів, що їх ділянкою зацікавляться потенційні інвестори. Натомість у якомусь райцентрі така ймовірність – мізерна.

«Чим мешканці умовного райцентру Кам’янського, які живуть у трущобах, гірші за киян? Їм що, готуватися помирати в аварійних будинках?» – задається риторичним питанням експерт.

Ще одне нагальне питання – хто є власником землі під багатоквартирними будинками.

«Воно записане в сімейному кодексі, що земельна ділянка під багатоквартирним будинком на правах спільної сумісної власності належить мешканцям. Але акт – у кого він є? У мене, наприклад, немає. Тобто треба починати з землі, бо вона насправді – головне», – підкреслив Олексій Кучеренко.