ВАХТАНГІ МІМІНОШВІЛІ «Щодо питань державної етнонаціональної політики України»

Одним із важливих завдань у роботі політичної партії «Батьківщина» є забезпечення контролю за дотриманням  виконання положень національного законодавства щодо захисту прав і свобод громадянина України, зокрема виконання резолюції Комітету Міністрів Ради Європи Res CMN (2003)5 щодо імплементації Україною Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин та Європейської хартії регіональних мов або мов меншин.

У Конституції України зазначено: «Український народ – громадяни України всіх національностей». А одним із консолідуючих факторів багатонаціонального народу, передусім, є державна етнонаціональна політика – формування та поширення духовної єдності, толерантності, культури міжнаціональних відносин, а також запобігання міжетнічним конфліктам, збереження його історично сформованої цілісності.

Проте в нашій державі й досі невирішеними  залишаються деякі питання щодо забезпечення етнокультурних потреб громадян, які мають різні національності, та проживають на території України.

Відтак пріоритетним завданням для держави і суспільства є організація спільної роботи органів державної влади із неурядовими організаціями, науковцями та громадськістю над проектом Закону України «Про основи етнонаціональної політики України».

Передусім це сприятиме належному нормативно-правовому закріпленню зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи, та адаптації національного законодавства до європейських стандартів в частині правового регулювання міжнаціональних відносин.

Крім того, актуальним є утворення центрального органу виконавчої влади з питань національностей, а ще точніше відновлення його діяльності, що припинилася у зв’язку із невдалою адміністративною реформою відповідно до Указу Президента України від 9 грудня 2010 р. № 1085 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади».

Саме тоді фактично було ліквідовано Державний комітет України у справах національностей та релігій, до повноважень якого належали питання формування засад державної етнонаціональної політики, а його функції передали до Мінкультури, Мінсоцполітики та Державної міграційної служби. Таким чином відбулася не тільки деескалація у взаємодії та співпраці щодо забезпечення реалізації прав осіб, які належать до національних меншин України – тривожними стали події щодо порушення прав на навчання рідною мовою, виникли безліч інших проблем. Політичний конфлікт на Сході Україна мав у своїй основі саме міжнаціональний характер. Відсутність відповідного державного органу виконавчої влади, непрофесійність державного управління вцілому зумовило глибоку кризу в політичну державі і як результат – анексія Криму, кровопролиття на Донбасі, поглиблення проблем у всіх сферах життєдіяльності держави.

Особливої уваги заслуговує й питання щодо кадрового відбору та професійні вимоги до державних службовців для іх роботи у спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у сфері міжнаціональних відносин та захисту прав національних меншин України. Такі особи повинні мати певний досвід роботи у зазначеному напрямку, в тому числі й як члени громадських організацій, що відстоюють права національних меншин.

Також необхідно активізувати діяльність міжурядових комісій: Двосторонньої Українсько-Словацької комісії з питань національних меншин, освіти і культури; Змішаної міжурядової Українсько-Румунської комісії з питань забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин та Змішаної Українсько-Угорської комісії з питань забезпечення прав національних меншин.

Водночас, важливим є збереження та розширення мережі закладів загальної середньої освіти з мовою навчання та виховання компактного проживання національних меншин, сприяння утворенню недільних шкіл для вивчення мов, літератури, історії національних меншин, що сприятиме умовам для відродження, збереження і всебічного розвитку етнічних спільнот, їх національно-культурних традицій,  запобіганню етнічної асиміляції. Допомогою у цьому у може послужити утворення інформаційного банку даних щодо культурно-просвітницьких потреб національних меншин України.

Саме тому робота нашої політичної сили у вказаному напрямі спрямована на розроблення відповідних нормативно-правових актів, проведення спільних регіональних та всеукраїнських заходів – громадських обговорень, науково-практичних конференцій, круглих столів, диспутів, задля вироблення рекомендацій, які б сприяли створенню оптимальної моделі етнонаціонального розвитку та міжетнічної взаємодії.

ВАХТАНГІ МІМІНОШВІЛІ,

Заступник голови КМПО «ВО «Батьківщина» з питань національних меншин та діаспор.