Володимир Бондаренко: Повернення Київенерго у власність киян – це ще й питання національної безпеки України

10.05.2017

Ходять чутки, що керівництво Київенерго має зв’язки у владних колах Росії і може діяти на шкоду Україні.  Ідеться про те, що Ахметов і його ДТЕК знаходяться, фактично, у зв’язку із потенційни­ми спонсорами сепаратистів Дон­басу.

Наприклад, ми виявили, що вся трубна продукція, яка використовується для ремонтних робіт у Київенерго, постачається певною фірмою. Нібито, українська фірма. Копнули глибше – фірма виявилася московською. Навіть не російською, а московською. При наявності великої кількості труб­ них заводів в Україні, Київенер­го купує труби у країни-агресора. Це неймовірно…

Цього року сталася жахлива вакханалія з оплатою теплопостачання. Деякі будинки отримали рахунки із зсувом періоду оплати на тиждень-півтора в один бік, потім в інший бік. Таким чином, система, яка існувала з “першого по перше число”, почала якось дивно рухатися туди-сюди. Людям приходили платіжки, від яких піднімалося волосся на голові. Потім були перерахунки, але головне інше. ГіОЦ (Головний інформаційно-обчислювальний центр) було відсторонено від розрахунків платіжок.

Ця функція перейшла до самого Київенерго, яке, у свою чергу, замовило російський про­грамний продукт, що контролю­ється з Москви, а не з Києва. 

Путін може вимкнути всю енер­гетичну систему Києва за дві хви­лини, з яких 119 секунд займе, власне, озвучення наказу, а саме відключення – секунду.

Уже  було декілька спроб зробити це в тестовому порядку, знестру­мити  Київ буквально на декілька секунд. Тоді не сталося глобаль­ного відключення тільки тому, що були задіяні резервні системи енергозабезпечення. Але ж це був тільки тестовий режим.

Що таке відключення енерго­системи у Києві, я знаю з власного досвіду. Колись був випадок, коли чисто з технічних проблем, із 12 круп­них ліній електропередач, які ведуть до Києва, 9 були порвані через люті морози. Це була, фактично, катастрофа. Зрозуміло, що місто абсолютно не готове до такої надзвичайної си­туації.

Першими ми почали рятувати недоношених дітей, які перебували в «інкубаторах», перевезли 14 малюків до «Охматдиту», де був резервний генератор. Потім ми мобілізували вчителів праці та фізкультури, щоб палили багаття у теплицях для екзотичних рослин – 31 те­плиця в один момент була зне­струмлена – люди три доби у протигазах таким чином обігрівали теплиці.

Що стосується киян, то най­ більше постраждали мешканці висоток, у яких не передбачено газопостачання: знеструмлений будинок стає абсолютно непри­датним для перебування людей – не працювала навіть каналізація. Скажу більше, місто було на межі технологічної катастрофи – у Києві досить своєрідна структура каналізації, яка не може ефектив­но працювати без електроенергії. У якийсь момент я відкрив каналі­заційний люк, і побачив, що стоки були вже за пару сантиметрів від тротуару. Це тільки деякі згадки з того часу, але важливо зрозуміти, що катастрофічні наслідки мало від­ключення тільки одного району.

Можете собі уявити, що буде від­ буватися в масштабах міста? На що нас прирікає Ахметов і Київе­нерго на догоду Путіну?

Київенерго  ставить під реаль­ну загрозу безпеку і життя киян. В умовах війни, фактично, передано всю систему управління тепло- і енер­гозабезпеченням Києва до рук Пу­тіна.  Тому повернення Київенерго у власність киян – це не лише питання ефективності та якості послуг. Це питання національної безпеки держави.