Дорогі українці, вітаю вас із Днем Конституції України! Бажаю міцного зоров’я, миру нашій землі і процвітання державі. Ми відмінні від інших, ми є українці!
В процесі прийняття Конституції мені довелося брати найактивнішу участь. На той час я працював заступником Міністра юстицій України, був народним депутатом України та депутатом Київради. На той час це було дозволено.
Ми писали Конституцію, створювали її та боролися за кожну статтю. Проте, упевненості в ухваленні Конституції не було ні в кого. На той час Президент України Леонід Кучма, а також прем’єр Павло Лазарено не сприяли ухваленню Контитуції.
Наприклад, коли у Верховній Раді під керівництвом Олександра Мороза підіймалось питання ухвалення Конституції, народних депутатів, які мали ще й посвідчення Кабміну зібрав Василь Дурдинець, віце-прем’єр і попередив: «Не вздумайте йти до Верховної Ради в день ухвалення Конституії. І всі збирайтеся на спеціальний семінар по спиртовиробництву в Черкасах».
Безумовно, я сприйняв це як узурпацію влади з боку президента і прем’єр-міністра, проти якої треба було протидіяти. Паралельно велась робота з боку Президента – Всеукраїнський референдум, який фактично блокував розвиток держави, як самостійно і незалежної. В цей референдум ми з групою депутатів Київради виступили проти і нам вдалося приїхати до Верховної Ради, щоб роздати рішення «Про заборону проведення референдуму на території України».
Це було легітимне рішення, але в цей час дехто зі співробітників Кабміну наполягав, щоб всі їхали на семінар в Черкаси. Рішення Київради про заборону референдуму зіграло певну роль. Представники Кабміну, які мали посвідчення і поїхали на семінар не давали голосів. Іноді невистачало одного-двох голосів і О.Мороз оголосив, що народні депутати України, які мають урядове посвідчення в разі неявки до залу будуть виключатися. Депутати все-таки з’явились в залі. Обговорювався кожен пункт, кожна стття. В залі не було жодного кореспондента. Це було закрите засідання.
Повернувшись до зали я усвідомив, що 4 статті не мають підтримки: про перебування військової бази в Севастополі, про герб України, про мовні проблеми і визначення міждержавних стосунків.
Стосовно перебування флоту у Севастополі – це була дуже контроверсійна позиція. Будь-яка військова база, де б вона не знаходилася, регулюється міжнародними угодами. Суть у тому, що не можна збільшувати кількість населення шляхом поселення звільнених в запас військових. Вони повинні одразу ж виїхати за межі бази. За правилами треба одразу звільнитися, виїхати, а тоді вже можна завезти нових військовослужбовців. За міжнародними угодами прописують точну кількість завезених військових. В Криму порушили систему народонаселення. В цьому велику роль зіграв колишній мер Києва Олександр Омельченко. Він домовився із Лушковим і щороку в Севастополі розросталися будинки, в які заселяли російських війсоковослужбовців. На флоті не було порушень, а насправді в Криму заселялось все більша кількість уроженців Росії. Севастополь на момент окупації в Криму фактично був готовий. Підміна населення відбулась механічним методом. В Криму приблизно мільйон привезених з Росії громадян. Але нам вдалося при повній протидії зі сторони комуністів провести положення із визначенням термінів перебування, які закінчилися у 2018 році. Росія захопила Крим. Відповідно, до цього часу вони могли існувати, як закордонна військова база.
Комуністи, як правило, російськомовні. Первинна формула, яка визначала українську мову, як державну звучала наступним чином: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує розвиток українсьї мови на всій території та у всіх сферах життя. Держава забезпечує використання російської мови та мов національних меншин».
Сергію Головатому вдалося вставити одну букву, яка радикально змінила усю фразу. Комуністи не помітили кардинальної зміни. Й досі форма залишилася такою самою: «Держава забезпечує розвиток та функціонування російської мови та мов інших національних меншин». Тобто, російську мову прирівняли до інших мовних національних меньшин. Комуністи не помітили суті зміни та проголосували.
Після двох діб прийняття конституції ми не відчували втоми. На теперишній площі Конституції нас вітали тисячі людей. Я відчував піднесення, якого й досі не відчував.
Урочичсте прийняття відбулося у Маріїнському парку, де всі депутати обмінювалися автографами на тексті Конституції. Перший випуск був світло-блакитного кольору.