Володимир Бондаренко: НЕЗАЛЕЖНА УКРАЇНА ЖИВЕ І ЖИТИМЕ!

Кожен, хто прожив добрячий шматок життя в Україні, може проаналізувати відмінність її радянського періоду і незалежного розвитку. На жаль, деякі процеси, запущені давно або дуже давно, мають інерційність і зупинити їх не так просто. В цьому аспекті хотів би розглянути таке явище, яке останнім часом аналітики називають ГІБРИДНОЮ ВІЙНОЮ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ. В різний час вона мала різноманітні прояви, але мета цієї війни була і є незмінною – ЗНИЩЕННЯ УКРАЇНИ ЯК САМОСТІЙНОЇ ДЕРЖАВИ.
Згадаємо найголовніші фактори і складові цієї війни:

ПЕРШИЙ ФАКТОР – це багатовікова русифікація усіх сфер життя, включаючи мову, культуру та історію. Десятки і сотні різноманітних указів, циркулярів, розпоряджень декілька століть знищували літописи, літературні та драматичні твори, мистецькі шедеври, які були написані українською мовою або демонстрували нашу самобутність.
Особливу роль тут відіграв радянський період. До нього слід віднести такі знищувальні дії, як розстріл під Харковом усіх кобзарів – носіїв унікальної гілки мистецтва. До цього ж ряду відноситься знищення основ самобутнього театрального мистецтва, яскравим лідером якого був Лесь Курбас. Радянська влада і її озброєний загін ВЧК-НКВД на смерть розправилися з неповторною українською художньою гілкою Бойчуківців.
Свідомі спровоковані дії по українізації усіх сфер життя, включаючи освіту, мали лише одну мету – виявити і потім знищити всіх, хто стане на цей шлях. Символом такого знищення стала смерть Скрипника.

ДРУГИМ ОКРЕМИМ напрямом гібридної русифікації стало спочатку просто знищення культових споруд, а пізніше, уже при незалежній Україні, ще радянські елементи спровокували і нав’язали Харківський церковний переворот та тотальне розповсюдження ідеологічних центрів ФСБ в Україні в особі духовних семінарій, храмів та монастирів так званого Московського Патріархату, який активно нав’язував українцям брехливу мантру про нібито власну канонічність. Ті ж, хто відвідував храми Київського Патріархату, для них були “раскольнікамі”. Сьогодні, коли з уст самого Константинопольського Патріарха Варфоломія прозвучала ПРАВДА ПРО ЗЛОДІЙСЬКЕ ВИКРАДЕННЯ У КИЄВА САМОГО ПЕРВОСВЯЩЕНСТВА, стає особливо зрозумілою роль так званих керівників радянської України, які уже в часи незалежності через багаточисельні фракції комуністів та регіоналів вели Україну до загибелі. Паралельно з усією цією ідеологічною системою деукраїнізації уже при незалежній Україні було розпочато спеціальний процес, який слід виділити, як особливий спосіб ведення гібридної війни, пов’язаний зі знищенням економіки.

ТОМУ ХОЧУ ОКРЕМО ПОГОВОРИТИ ПРО ЦЕЙ НАДВАЖЛИВИЙ НАПРЯМ, виділивши його, як

ТРЕТІЙ ФАКТОР, котрий доповнив два попередні, але він би був неможливим без масового розмивання самих основ патріотизму та усвідомлення ролі нашої держави, яка має право на самостійний і успішний розвиток.
Почалося з безконтрольного проникнення російського бізнесу і фінансів в економіку України, захоплення та знищення цілих галузей. Цьому активно сприяли червоні радянські директори – усілякі Звягільські, а особливо Кучма зі своїм зятем Пінчуком. В ті часи почалося глибоке проникнення в українську економічну сферу Григоришиних, Фірташів, Фурсіних та інших масковскіх засланців. Вони свідомо знищували те, що мало б стати основою нашого успішного руху на шляху прогресу. Так було знищено електроніку, машинобудування, ракетні комплекси, автомобільну галузь з автобусним підрозділом, будівництво гелікоптерів і, фактично, літаків, сільськогосподарської техніки, виробництво меблів та багато іншого. За цей час було знищено національну фінансову систему, яку увінчала ставлениця нинішнього гаранта Гонтарева.
Безумовно, в сферу політики сусідньою державою направлялись небачені кошти і фінансувалися цілі фракції українського Парламенту. Від цього ми поступово перетворилися в країну, якою правлять олігархи, і скотилися на нижні щаблі розвитку не тільки Європи, а і Африки. Ми і живемо ” по-новому”, а могли би жити по-людськи в передовій незалежній і шанованій державі, якою ми б пишалися!
Але повертатися в той “саюз”, про який ностальгує якась частина населення, я не хочу! Впевнений, що навіть з тієї ситуації, в якій ми опинилися, вихід є!

Треба БРАТИ НОВИЙ КУРС ТА ІТИ ВПЕРЕД!