Постать Тараса Григоровича Шевченка вже понад півтора століття є стрижнем української душі і допомагає моєму народові пережити найбільші у світі випробування і не тільки залишатися жити, а і вірити та досягти перспективи в світовому розвиткові.
Немає у світі народу, який би майже п’ятсот років свідомо і цілеспрямовано знищувався хижим кровожерним сусідом.
Здійснюючи цей задум, він шматками відривав етнічні території нашої України, присвоївши їм нові назви. Тепер вони називаються Курською, Воронежською та Білгородською областями Росії.
Цілі краї Північно-Західного Приазов’я , Придністров’я Війська Донського і Криму тепер або належать Росії, або повністю нею контролюються.
У результаті цього тиску територія, де завжди проживали українці, зменшила більше ніж у два рази.
Паралельно Україна пережила найбільший у світі голод, спланований тими ж хижими сусідами.
Мета, яку вони ставили, була не просто жорстокою, а і перевищувала будь-які нацистські і фашистські стандарти.
Ці рашистські потвори хотіли задавити голодом цілий народ в 30-іроки, експортуючи тисячі тон збіжжя і паралельно заморюючи людей голодом.
Але мій народ, втративши понад десять міліонів життів синів і доньок, вижив і відродився, маючи в душі той шевченківський стрижень, продовжив жити і йти в майбутнє.
Потім була найбільша у світі Чорнобильська техногенна трагедія, яка могла знищити велетенські території земної кулі, яка називається Україною .
Тепер хижі сусіди воюють з нами на сході України, знищуючи землю, русифікуючи людей.
А Тарас своїм словрм стоїть на захисті України. А там, де звучить українське слово, там була і буде Україна.
А про Шевченка хотілося згадати неформально.
Пам’ятаю далекі землі Канади і відвідання славетного вихідця з України, скульптора Леоніда Молодожана, в оселі котрого мені доводилося бувати при його житті. Лео Мол ( так переінакшили по-канадськи його ім’я) реалізував на той час у Ванкувері побудову пам’ ятника Тарасові Шевченкові та і очікував такої ж побудови у вільній Україні.
На жаль, Україна не знайшла такої можливості. А хотів це здійснити наш земляк, який зробив скульптури чотирьох останніх Пап Римських підряд.
Шевченко для мене запам’ ятався не тільки як людина світового масштабу, а і як проста людина, яка парежила різні, в тім числі і вахкі радянські, часи.
Мої батьки працювали в колгоспі, який носив ім’я не якогось там партз’їзду, а імені ШЕВЧЕНКА.
Я пам’ ятаю це ім’я з дитинства. Воно стало стрижнем моєї душі разом з молоком матері.