Сьогодні в Україні відзначається дуже важлива дата – 27-ма річниця студентської Революції на граніті – першого успішного ненасильницького політичного протесту проти комуністичної влади в Українській РСР.
2 жовтня 1990 року, у Києві на майдані Незалежності студенти розбили наметове містечко й оголосили політичне голодування. Більшість становила молодь із Києва, Львова та Дніпра. На їх підтримку почали страйкувати студенти майже всіх вищих навчальних закладів Києва, а також учні технікумів, ПТУ і старшокласники. Студентські акції протесту пройшли і в обласних центрах, зокрема Луганську та Львові, утім, вони були не такими масовими.
Учасники голодування висунули до влади політичні вимоги, серед яких головними були:
– відставка Голови Ради Міністрів УРСР Віталія Масола;
– відмова республіканського керівництва від підписання нового Союзного договору;
– відбування юнаками з України військової служби за межами республіки лише на добровільних засадах
– передача місцевим органам влади майна КПРС і ВЛКСМ на території України;
– перевибори Верховної Ради УРСР тощо.
Революція на граніті перемогла і влада виконала більшість вимог студентів. Це було щось неймовірне, оскільки влада належала навіть не злочинному режиму Януковича, а була в руках жорсткої радянської номенклатури.
Після цього студенти не були пасивними, вони відіграли ключову роль в Помаранчевій Революції та Революції гідності: першими йшли на Майдан, першими розносили інформацію, першими йшли під кулі, а потім і на війну. Сміливістю та завзятістю української молоді не можна не захоплюватись. Проте є одна помилка, яку робило кожне покоління студентства – вони ніколи не доводили справу до кінця, не контролювали нову владу та не примушували її слідувати обіцянкам, влада, що прийшла їхніми зусиллями, одразу ж про них забувала.
Але про їхні геройські вчинки потрібно пам’ятати і наслідувати їх. І наступного разу, якщо такий трапиться, не забувати про одвічну помилку кожного покоління студентів-революціонерів…
Разом ми в силах змінити все!